Небо осені жде, вже отави покошено.
Їй пора вже прийти та чомусь припізнилася.
Ти прости, що приходжу до тебе непрошений.
Чує серце моє, наші долі зріднилися.
Сонце ласкаве землю голубить.
Весну кохання до нас прислало.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Скільки літ я шукав, і нарешті зустрілася.
Вся чарівна така, мов народжена веснами.
А любов в моїм серці рікою розлилася.
Вічно житиму я цими днями чудесними.
Сонце ласкаве землю голубить.
Весну кохання до нас прислало.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Якщо буде весна знов багатою зливами.
Знай, пшениця в полях золота заколоситься.
Ти повір наші дні будуть завжди щасливими.
А чує серце моє, бо до тебе знов проситься.
Сонце ласкаве землю голубить.
Весну кохання до нас прислало.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Най-на-най-най, на-на-на-най-най!
Най-на-най-най, на-на-на-най-най!
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Більше між нами розлук не буде.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
Я хочу, мила, щоб ти це знала.
