Замету

Залишаю тобі радість, ти не плач! Залишаю тобі море, ти пливи! Відпускаю тебе, милий, ти пробач! Забирайся із моєї голови! Що ти маєш за мету? Я дороги замету! Ти шукав саме ту, Саме ту і самоту. Що ти маєш за мету? Я дороги замету! Ти шукав саме ту, Саме ту і самоту. Замету, замету, всі дороги замету. Саме тут, саме тут ти побачиш самоту Ти відчуєш самоту, ти поринеш в самоту. Я до себе сухим гіллям всі дороги замету. Край дороги, що веде в нікуди, Колись диміли білим цвітом яблуневі сади, Тепер там зламані дерева і вирує зима, Під снігом пролісками тліють твої зайвіі слова. Більше ніколи не побачиш, як розквітне наш сад! Тебе я слухати не хочу! Повертайся назад! Я залишила тобі море, тож благаю, пливи! І забирайся, забирайся назавжди з голови. Я забуду, як від блуду Я тікала і ночами Прокидалась і кричала, Я зруйнована печаллю. Я мовчала і любила, Я тебе в собі топила, Розпустила твої крила, Відпускаю тебе, милий! Замету, замету, всі дороги замету. Саме тут, саме тут ти побачиш самоту Ти відчуєш самоту, ти поринеш в самоту. Я до себе сухим гіллям всі дороги замету.