Небо

Сьогодні небо таке раптове Трохи готичне і ледь барокове На білі плечі чиєїсь втоми Складає у стопи небесні тони Небо шукає, небо знаходить Спустилося з даху і знову ходить Ходить грозою, лягає в квіти Трохи полежить і мусить іти Та я не-не-не-не піду, трохи постою Поки гроза не-не мине, буду з тобою Небо так і не-не прийняло Теорій буття, як і я, бо ціль життя Бо ціль життя – віднайти життя Небо солоне, таке спонтанне Дивиться в когось і в когось тане Дихає громом, знаходить цілі Напитись моря і стати сіллю Небо міліє, останнє губить Шукає вічність – знаходить губи Впивається знову і знову кресне Її земним в своє небесне Та я не-не піду, трохи постою Поки гроза не-не мине, буду з тобою Небо так і не-не прийняло Теорій буття, як і я, бо ціль життя Бо ціль життя – віднайти життя А я не-не-не-не піду, трохи постою Поки гроза не-не мине, буду з тобою Небо так і не-не прийняло Теорій буття, як і я, бо ціль життя Бо ціль життя – віднайти життя