Чому коли осінь постукала в двері
До себе її не впустив?
Чому коли кликала дзвоном у небі
Не зачекав, а саму залишив?
Чому не озвався на голос, на поклик її
А кудись сам полетів?
Чому до кінця не дослухав елегії
Пісні без слів?
Ти, вітре, сам блукаєш в полі,
Гойдаєш трави росяні,
Ти, вітре, сам шукаєш долі,
Шукаєш щастя в самоті,
Кружляєш в небі і просторах,
Мандруєш скрізь по всій землі,
Шукаєш щастя своє в горах,
І десь глибоко в морськім дні.
Чому, скажи вітре, ти не помічаєш її,
А весь час десь блукаєш?
Чому, скажи вітре, від неї втікаєш?
Скажи їй - хай знає,
Скажи, милий вітре, що іншу чекаєш,
А вона най тебе забуває.
Ти, вітре, сам блукаєш в полі,
Гойдаєш трави росяні,
Ти, вітре, сам шукаєш долі,
Шукаєш щастя в самоті,
Кружляєш в небі і просторах,
Мандруєш скрізь по всій землі,
Шукаєш щастя своє в горах,
І десь глибоко в морськім дні.
Ти, вітре, сам блукаєш в полі,
Гойдаєш трави росяні,
Ти, вітре, сам шукаєш долі,
Шукаєш щастя в самоті,
Кружляєш в небі і просторах,
Мандруєш скрізь по всій землі,
Шукаєш щастя своє в горах,
І десь глибоко в морськім дні.
