Біля подвір'я твого старенька криниця стоїть
І кажуть люди давно: диво на дні майорить
Я підійду, подивлюсь, зірку побачу на дні
Та не збагну, бо чомусь тебе нагадала мені
Набери із криниці води, кохана, набери
Не зрони дароване намисто, мила, не зрони
Там зоря, у криниці на дні побачиш, зазирни
Що мене причарувала до тебе, люба, назавжди!
Є криниці у селі з кованим критим дахом
Тільки єдина одна славиться зоряним дном
Вірю, цілюща вода і журавель із відром
Зіркою щастя мого, долю принесуть обом!
Набери із криниці води, кохана, набери
Не зрони дароване намисто, мила, не зрони
Там зоря, у криниці на дні побачиш, зазирни
Що мене причарувала до тебе, люба, назавжди!
Набери із криниці води, кохана, набери
Не зрони дароване намисто, мила, не зрони
Там зоря, у криниці на дні побачиш, зазирни
Що мене причарувала до тебе, люба, назавжди!
Що мене причарувала до тебе, люба, назавжди!
