Там, де бистрий потік миє літнє каміння
Де луна його пісня, що вічно жива
Там смереки у гори вростають корінням
І вмиває їх вроду ранкова роса
Там туманом покрилась стара полонина
І в задумі шепоче доспіла трава
А в долині жевріє рясна горобина
Наче юна гуцулка когось вигляда!
Розкажіть мені, стрункі смереки, чом хвилюють моє серце сині гори
Розкажіть, чому в вустах моїх гірських потоків знов ночами чути шум
Розкажіть, чому блука кохання десь забутими стежками Чорногори
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум
Кличуть знову трембіти у сині Карпати
Кличуть знову мене на вершину гори
Щоби юність зустріти, кохання згадати
Між високих смерек і стрімкої води
Десь трембіта у горах так сумно лунає
А сопілка, мов жайвір, співа, виграє
Все було так давно, але серце кохає
І крізь роки шукає кохання своє!
Розкажіть мені, стрункі смереки, чом хвилюють моє серце сині гори
Розкажіть, чому в вустах моїх гірських потоків знов ночами чути шум
Розкажіть, чому блука кохання десь забутими стежками Чорногори
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум
Розкажіть мені, стрункі смереки, чом хвилюють моє серце сині гори
Розкажіть, чому в вустах моїх гірських потоків знов ночами чути шум
Розкажіть, чому блука кохання десь забутими стежками Чорногори
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум!
