Місто плутає мене навмисно
ведучи всі шляхи в глухий кут
Я без тебе немаю змісту
Порожнеча - сильніша з отрут
Наче дюни пустельні - хвилини
Більше спраги - коротчіше сни.
Подаруй мені дотик свій дивний
Як тендітну краплинку весни
Поспішаю
Стрімголов поспішаю
Хоч на хвилинку щоб більше
Залишитись часу з тобою
Завмираю
Серцем, тебе благаю
Давай без кави
Обійдемось без кави
Мені тебе так мало і так
Завжди так мало
Можуть бути і тиша і шторми
В океанах твоїх очей
Але ці океани не чорні
А блакитні немов акварель.
Кульмінація моей вистави,
Часу обмаль, а ти – все життя,
Я не хочу з тобою кави,
Вона наші краде почуття
Поспішаю
Стрімголов поспішаю
Хоч на хвилинку щоб більше
Залишитись часу з тобою
Завмираю
Серцем, тебе благаю
Давай без кави
Обійдемось без кави
Мені тебе так мало і так
Завжди так мало
