Провінція

Ага, п, п, П-п-п-північ Я з міста, в якому дні не мають змісту (є) Тут не тісно, тому всім вистачає кисню (ага) Та люди киснуть, в провінції життя зависло Й змушує дивитись на все через чорно-білу призму Якщо не схопить приступ і не прийде пристав (ага) То в перспективі призом стане столична прописка Очі без блиску, хочеш подивися зблизька Старієм швидше, хоч і повільніше ідуть числа Умови стисли, та в касти зверху совість чиста (суки) Куди поділось те, що називали ми Вітчизна (є) Кинуть народ для вас — це як замінить білизну Так, як нам живеться знизу, ви не знаєте й приблизно Скинете все на кризу, сядете у своє крісло Та, на жаль, від цього нам краще жить не стане, звісно Усі тікають звідси, в окраїнах мріям не місце Big city life, провінція, асталавіста Я покидаю рідну периферію Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили Змушує кинути міста ті, що зростили Я покидаю рідну периферію Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили Змушує кинути міста ті, що зростили Провінція в мене в голові Де дні ідуть в тіні, люди до болю прості Провінція — не значить пістолетом тримать хвіст Провінція — це значить любити усіх, з ким ріс Місто завжди манило (ага) Там же так красиво (красиво) Нічні вогні з вікна общаги — це так, сука, мило (єбать) Мілійони лиць, міліард думок (думок) Та чомусь кожен дума лиш за себе одного (ага) Через одного трапляється Великий Гетсбі Насправді прогнаний кіт (кc-кс) — геть, брись! Маєш лаве — добре, маєш вплив — круто Та ми живемо з цими мріями отак от тупо Ми не гратись припхалися, це у ваш город камінь Рідше доводиться бачити моє лице мамі (пробач) Та об стіни цього факту не розбивсь мій катер (знаєш) Я свій особистий тренер, тренер, мать його, Картер Я покидаю рідну периферію Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили Змушує кинути міста ті, що зростили Я покидаю рідну периферію Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили Змушує кинути міста ті, що зростили Цей всіт з глузду з'їхав, лише мій дім — моя втіха На вулицях ввечері тихо, лиш дощ стікає по стріхам Крони дерев кача вітер, мої слова — це субтитри До цих пейзажів, що прикрасила осіння палітра Притулок музи з думками, які складаю до купи Під плотні лупи, поки сплять мої рідні Прилуки Моя провінція — це частка душі, це тема віршів Це місце, де більшу частину свого життя я прожив З дитинства на районі з місцевими допізна кружив Нажив немало ворогів, дай бог здоров'я своїм Я п'ю до дна за театр, провінціальний мій андер З роками зрозумів, що про свій дім забувати не варто Я покидаю рідну периферію Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили Змушує кинути міста ті, що зростили Я покидаю рідну периферію Там, де в рожеві мрії вже ніхто не вірить І хоч люблю її сильно, та віра у свої сили Змушує кинути міста ті, що зростили Ті, що зростили Північ Pundah Records, йоу Два-нуль-один-три