Пробач

Пробач, якщо знову приношу жалі Пробач, якщо спогади кличуть, мов журавлі Пробач, якщо знову приношу жалі Пробач, якщо спогади кличуть, мов в небі журавлі Пробачення прошу, знову у тебе пробачення прошу Сам себе питаю: "Скільки можна?" Сам собі кажу: "Не вивожу" Обіцяв тобі світ підкорити, себе підкорити не зміг Нарішав тобі літо, щоб цілий рік було — забув, як ти любиш снiг А ти все пробачаєш, я інколи злюсь через це іще дужче Замість того, щоб злитись на себе — ось вона наглість кричуща Та на себе не годен уже, на жаль, не попускає навіть плач Варіантів лишилось крапаль, знову попрошу: "Пробач" Пробач, якщо знову приношу жалі Пробач, якщо спогади кличуть, мов журавлі Пробач, якщо знову приношу жалі Пробач, якщо спогади кличуть, мов в небi журавлі Кажеш, шо знаєш тепер, чому в нас спочатку так довго не було побачень Бо я кандидат у майстри спорту з просіння пробачень Всесвіт хотів тебе застерегти від інфантильних цих тупняків Але тепер мусим далі гребти, бо вже давно ми заплили за всі буйки Така-от історія, в якій ми з тобою головні герої Хочеться фантасмагорію, та наразі лиш серiальчик виходить Непересічний і неочікуваний, як ця рима остання Добре, шо приспiв душевний, про життя і кохання Кохання без шансів на себе візьму В повільному танці тебе обійму У твоїх долонях я — вільний птах Мій горизонт починається на твоїх устах Пробач, якщо знову приношу жалі Пробач, якщо спогади кличуть, мов журавлі Пробач, якщо знову приношу жалі Пробач, якщо спогади кличуть, мов в небі журавлі