Зіркова країна

Я писав це, коли були вуста у молоці Так ненавидите, що нагадуєте? Молодці Та не вам відповідаю, ваші викрики до лампи А тому, хто зі мною шлях долає із "талантів" Тільки їм, розкладую детально, по полицях Був наш Крим, паляниця ще не стала полуниця Був і я, молодий, зелений і на все готовий І "страна" була, якою тоді правив Янукович І цю пісню я читав відверто, як завжди Але час ішов, я ріс, і сам собі сказав "зажди" Сам себе перебудовував, пірнаючи у працю І мені вистачає сили сказати: Я помилявся Не про дев'яте травня, — це день пам'яти й понині Але не свято, де всі нажираються як свині У Львові була вчинена навмисно провокація А я тоді ходив собі стежками Скоропадського Дуже важко змінюватись після тридцяти Та ніколи не пізно вчитись любити і рости Я писав: "Звездная страна" та йдуть роки Зіркова країна вибач за мої лапки "Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі Загартовані війнами, окупантом зневільнені Де народ прокидається і німим не прикинувся Де від гучного снаряда нарешті і я прокинувся Країна, де не тліли, а вогнем писали повість І хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість Де погрози спростували, де свобода і протести Де ми разом повставали, помирали і воскресли Ще зі школи, говорили гордо із за парт "Отвечать на русском — круто, українською — зашквар..." І ми всі себе русифіковували власноручно Поки кращі твори геніїв випльовував підручник Так росла, не розуміючи весела молодь Що для того, щоб стерти народ — потрібно стерти мову І я бігав російськими римами по мінусам І шукав хто винен, та догнав тепер, що винен сам Пропаганда спалювала сторінки наших поетів Та я звалюю, — як у Бредбері "по Фаренгейту" І продовжую лінію гнути всім на зло вам Лиш не забудьте пом'янути не злим тихим словом Не пізнав мого життя, кажеш я перевзуваюсь Ні! я змінюю взуття, коли із нього виростаю А ти ходиш у одному, коменти немов доноси Чужі зачовгані думки за іншими доносиш Я був тим, яким мене зростили дев'яності Та весь час шукав рідний Сіон, як Нео у Вачовскі Так писав "Звездная страна" та йдуть роки Зіркова країна вибач за мої лапки "Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі Загартовані війнами, окупантом зневільнені Де народ прокидається і німим не прикинувся Де від гучного снаряда нарешті і я прокинувся Країна, де не тліли, а вогнем писали повість І хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість Де погрози спростували, де свобода і протести Де ми разом повставали, помирали і воскресли "Кто тебя выдумал?", — мої предки невидимі Загартовані війнами, окупантом зневільнені Де народ прокидається і німим не прикинувся Де від гучного снаряда нарешті і я прокинувся Країна, де не тліли, а вогнем писали повість І хай втрачали тіло, та ми не втрачали совість Де погрози спростували, де свобода і протести Де ми разом повставали, помирали і воскресли