ОЗИРНИСЬ, НАВКОЛО ПОДИВИСЬ, ЦЕ ТВОЯ ЗЕМЛЯ -
ГОРИ ВИСОКІ, РІКИ ШИРОКІ, ЛІСИ Й ПОЛЯ.
НЕ ЧАСТИНИ ЦЕ Є – ЦІЛЕ, ОДНЕ-ЄДИНЕ,
БРАТЕ, ЛЮБИ СВОЄ...
Я народився в країні, що спала, не чула,
Не питала себе, відчувати забула,
Не шукала, не мислила (наше – то скраю!)
Та забула вона, що я відчуваю.
Не горіла, не кликала стати до бою,
Не любила, але захопилась собою
Загубила, де діти, забула, де мати...
Небайдужими стати!
ОЗИРНИСЬ, НАВКОЛО ПОДИВИСЬ, ЦЕ ТВОЯ ЗЕМЛЯ -
ГОРИ ВИСОКІ, РІКИ ГЛИБОКІ, ЛІСИ Й ПОЛЯ.
НЕ ЧАСТИНИ ЦЕ Є – ЦІЛЕ, ОДНЕ-ЄДИНЕ,
БРАТЕ, ЛЮБИ СВОЄ, ЛЮБИ УКРАЇНУ!
Забувала спитати і знать не хотіла
Де свідомість – забути, плювати, де тіло
Манівцями пішла, загубила майбутнє,
І безглуздо питати - буде що путнє?
Не вела, не бажала, казала – навіщо?
Врахувати одне задавалося лишнім.
Нам набридло мовчати, набридло чекати -
Небайдужими стати!
ОЗИРНИСЬ, НАВКОЛО ПОДИВИСЬ – ЛЮДЕЙ БАГАТО,
ПОРЯД З ТОБОЮ, КОЛИ В ТЕБЕ ГОРЕ, КОЛИ В ТЕБЕ СВЯТО
РІЗНІ ТА НЕМАЄ ЧУЖИХ, БО ЦЕ ОДНА РОДИНА,
БРАТЕ, ЛЮБИ СВОЇХ, ЛЮБИ УКРАЇНУ
ОЗИРНИСЬ, НАВКОЛО ПОДИВИСЬ, ЗАЗИРНИ У СЕБЕ,
ЩО ТИ БАЖАЄШ, ЩО ВІДЧУВАЄШ, ЧОГО ТОБІ ТРЕБА
ЗНАЙДЕШ У ЦІМ КРАЮ СВОЮ ВЛАСНУ СТЕЖИНУ
БРАТЕ, ЛЮБИ СВОЮ...
ОЗИРНИСЬ, НАВКОЛО ПОДИВИСЬ,
ЩО ТИ БАЖАЄШ, ЩО ВІДЧУВАЄШ,
ЗНАЙДЕШ У ЦІМ КРАЮ СВОЮ ВЛАСНУ СТЕЖИНУ
БРАТЕ, ЛЮБИ СВОЮ, ЛЮБИ
ОЗИРНИСЬ, НАВКОЛО ПОДИВИСЬ, ЗАЗИРНИ У СЕБЕ,
ЩО ТИ БАЖАЄШ, ЩО ВІДЧУВАЄШ, ЧОГО ТОБІ ТРЕБА
ЗНАЙДЕШ У ЦІМ КРАЮ СВОЮ ВЛАСНУ СТЕЖИНУ
БРАТЕ, ЛЮБИ СВОЮ, ЛЮБИ УКРАЇНУ!
