Верба

Вчора поверталась додому Втомленою ходою Зранку вже затемна на ногах Готовою до бою Як би не здавалось що стоїть Догори твердою Похилилася давно верба Плаче над водою Ви мій острів який бачу через підзорну трубу Скільки в житті моєму було вас, не всіх ше забув Але знов пролетять ночі і зими на самоті Часе стій,стій,стій,стій Звільни мене від цього чи вистріль мені у ногу Вже сказав вам стільки та не сказав, ще основоного Моє серце болить за вас усіх, життя відстій Часе стій,стій,стій,стій Я кожен день читаю свої молитви вслух Не вірю в Бога але вірю в свій дух Поки той ще не вщух, балансую як пліт Як світ носить нас тільки Ви мій цвіт Ми є однією стороною пластинки Прабаба вишивала чудові хустинки Моя баба навчила мене бути простим, бо в цьому є сила Тепер я живу з тим Все шо я бачив, воно було мені корисне Все шо ти бачив тепер ночами мені тисне Все життя тримаю марку вони знають я артист Останнім часом ходжу без діла парком як аутист Все шо я сказав колись буде тут перелистано Я родився там де спартанців більше ніж триста До кого приставив ствол я не брав їх намисто Мерщій нах*й поки я вас за двері не виставив Виглядаю так ніби в тому часі я вистиг Душа в кутку у страсі яку принесли на виставку Ненавмисно робив все те, шо ненависно Я не нависну ніколи на не щиру виставу Бо літаю високо Потім прісними каплями я лечу до низу Коли згадую дитинство Бо там було добре світло й класно Не знав ше тоді про людські я маски Носили їх маси Позбавлені ласки Повірили в казки Потрапили в пастки Хто вночі за срібло продавали свій день Ті хто засліплені шукали мішень Все заради ніби-то забитих кишень За гратами будеш розбитий лишень Не треба шукати того шо нема Себе катувати перспектива сумна Душа як скляна Чорна глибина Відблиски з дна А чи вціліє вона? Не треба розбивати мене Не треба розбивати Вчора поверталась додому Втомленою ходою Зранку вже затемна на ногах Готовою до бою Як би не здавалось що стоїть Догори твердою Похилилася давно верба Плаче над водою