Очі не танули кригою
Вірші не пахнули м'ятою
Вона уві сні говорила
На ранок боролась з безпам'яттю
Струни не грали гармонію
Картини мовчали безсовісно
Їх полонила інсомнія
Шепіт кричав, а здавалось, що голосно
Йдеш по-по-по слідах
І може зірве дах
Ром на твоїх вустах
А це всього-на-всього тільки четверта
Женеш її знову за ґрати
Вона ніби полум'я ватри
Тобі не потрібні театри
А тільки вона така горда і вперта!
Автомат в твоїх руках
Ти стріляєш по вустах
Моя мила, що ти наробила?
Та хіба його вина
Що ти його до дна напоїла
Душу спалила до тла?
Автомат в твоїх руках
Ти стріляєш по думках
Моя мила, що ти наробила?
Та хіба твоя вина
Що вона тебе до дна напоїла
Душу спалила до тла?
Ноти губили мелодію
Пазли складалися заново
Вона витворяла рапсодію
І навіть айсберги у книжках танули
І град приземлявся десь поряд з думками
І статуї більше не плачуть
І хай перехожі назвуть диваками
Коли тебе з нею побачать
Йдеш по-по-по слідах
І може зірве дах
Ром на твоїх вустах
Для тебе причиною мріяти стала
У клітці їй місця замало
Вона порятунку благала
Ти - зірка, яку він на небі тримав
А тепер вона взяла і впала
Автомат в твоїх руках
Ти стріляєш по вустах
Моя мила, що ти наробила?
Та хіба його вина
Що ти його до дна напоїла
Душу спалила до тла?
Автомат в твоїх руках
Ти стріляєш по думках
Моя мила, що ти наробила?
Та хіба твоя вина
Що вона тебе до дна напоїла
Душу спалила до тла?
