Скільки б не було шляхів додому
Як би нас не кидало життя
Що було найріднішим - тепер незнайоме
Хто був тоді чужим - тепер твій брат
Здається, що давно уже розбилось
Здається, що давно вже я - не я
І скільки ще доріг пройти лишилось
І скільки на них ще буде втрат
А пам'ятаєш як в дитинстві ми падали з ніг
І знов вставали, втирали сльоза й кидали їх в перший сніг
А на долонях лишались шрами - забутих шляхів сліди
Я вмию руки, зберусь з думками й продовжу йти
Ти пам'ятаєш день коли пройшло
Все що так давно в тобі боліло
Як би тяжко йти не було
Ти більше, ніж просто втомлене тіло
А пам'ятаєш як в дитинстві ми падали з ніг
І знов вставали, втирали сльоза й кидали їх в перший сніг
Так само й зараз, що б там не сталось
Знайди в собі сили йти
Я йду додому, якщо не знаєш
Мій дім - це ти
