Ми підпирали стіни й чужі будівлі
Хотіли, щоб почули нас, щоб бути в ділі
З таблицями в руках, на папері мова
Достукатись до вас, щоб почули знову
Де кольоровий дим, буде чути гомін
А першими кричали кожен з свого дому
Та поки ігнорують нас, сивіють коси
Вривається терпець, досить!
Де вітер дме і колихає крони
Ми прийдемо, щоб лишити блазнів святої корони
І розкажемо, що пам'ятаєм минулі діла
Багато слів, та тільки трушні вчинки рухають тіла
Все, що валяється на дні, залишається на плаву
Бо коли в ділі молоді, вони знають, нащо живуть
І вже достатньо відстояли притиснуті, голі й босі на виду
Ми вже не боїмося, досить!
Маємо планку, щоб не впасти в бруд (бруд)
Викину геть, бо ми інакші тут
І, поки є сили, чути серця стук (стук)
Ваші кайдани не для наших рук
Маємо свій шлях (шлях)
Злети-падіння!
Чути в їх словах
Докори сумління!
Я не вірю їм (їм)
Я окремо!
Але ми своє ще візьмемо!
