Квітка

На краю землі зелений пишний сад Звідти лине ніжний аромат троянд Господиня квітів - фея лісова У саду у неї квітка чарівна У тієї квітки чари неземні Володарю красу навік дають вони Фея від людей квітку ту ховає Та за нею хлопець щодня спостерігає Хлопець проживав в сусідньому селі Дівчину кохав страшнішу на землі Недолік той бачив, та його терпів Бо її всім серцем дуже він любив (О-оо!) (О-оо!) Вирішив ту квітку він вночі зірвать І своїй коханій її подарувать Щоб дала та квітка дівчині красу Я за всяку ціну її принесу Я вночі піду квітку принесу Від душі подарую я красу тобі-і-і! Квіткою тією фея дорожила Але зберегти її так і не зуміла Коли фея спала хлопець вліз у сад Тихо викрав квітку і поліз назад Я вночі піду квітку принесу Від душі подарую я красу тобі-і-і! Квітку він приніс, дівчині віддав І на дію чарів дивитися почав Квітка страшну дівчину гарною зробила Дівчина тепер йому проговорила "Ти дурний, тепер не треба ти мені Вас таких наївних повно на Землі (ти йди-и!) Будь-який тепер буде біля ніг" Пролунав вслід йому єхидний сміх (ти йди-и!) На-на-на-на-на-на-най-най! На-на-на-на-на-на-най-най-на-а! На-на-на-на-на-на-най-най! На-на-на-на-на-на-най-най -на-а!