О зброю підіймає першим
Першим її ж і кладе
Ми - з тих
Хто вертається й вертає
Кого ви не змогли навіть щиро ненавидіти
І дотепер такі рідні всі ви незнайомці
Стали бронею, сталевими стали
Перетворилися на хижаків вранці
Коли пробудив нас (Поклик племені)
Туго затягнули мотузки
І ми разом не аби з ким
Щоб рвати зло тут на шматки
Наточили свої гострі вістря
І за своє обійстя
За землю свою ворога - в грядки
Ґрунт, переораний залізом
Де стрибнеш - там і злізеш
Де зайдеш - там залишишся на вік
І прадідівські щирі настанови
В нашій ДНК будові
Тисячами голосів у голові
Це поклик, це клич, це від корені
Незламні перед страхом
І ніким іще не скорені
Ми премо тільки вгору
І ми для свободи створені
Та кожен має в спомині
