Краще не стане

Від себе ховатися в глухі кути не стану Правда болить в моїй душі, топить сльозами На цьому шляху я загубив людей немало Дайте мені всіх лікарів зашити рани Краще не стане, краще не стане Краще не стане, стане Краще не стане Осінь залікує мої рани дощем І то плаче не вітер, а моя душа За тими, кого більш не зустріну я вже Ця правда життя і тобі не чужа Але ми пробиваємось крізь хмари Як би не боліло, ми тримаємо удари Для чого я живу, думав, дивлячись на зорі Я живу для тих, хто буде поряд Від себе ховатися в глухі кути не стану Правда болить в моїй душі, топить сльозами На цьому шляху я загубив людей немало Дайте мені всіх лікарів зашити рани І не минула ніч, як закінчилося літо На мо-, на моїй душі відчай і холодний вітер І на згадку про людей, хто був з нами у той день У моїх думках завжди для вас затишно і тихо Я знову на краю і дивлюсь, як би не впасти Пробирає лють, і вже не дістати щастя Ти відчуваєш настрій, ти відчуваєш всі мої симптоми Нам краще не стане там — далі від дому я Від себе ховатися в глухі кути не стану Правда болить в моїй душі, топить сльозами На цьому шляху я загубив людей немало Дайте мені всіх лікарів зашити рани Краще не стане, краще не стане Краще не стане, стане Краще не стане