Плач

Плач, плач, плач, плач З тобою ми мрійники, ми схожі, як двійники Один ритм, дві руки (але цього замало) Пропущений виклик — cпалахуєш як сірник Твій голос завжди як будильник (але цього замало) Туш тече, на мені строката сукня Тікаю вночі — називай мене безумною Лий бензин, скажи, що я божевільна Та ти зовсім один (я почуваюся сильною) В своєм саду я — бліда поганка Всі твої сльози — моя забаганка Усе, що було, — лише приманка Плач, плач, плач, плач Вибачень не буде (ти переживеш) Байдуже, що подумають люди (пекельно байдуже) Згадуй мої губи (такі безжальні) Що висмоктали твою кров Я й не уявляв життя без болю Я видалю всі фото і вставлю паролі Це було давно, драми не треба Розбив моє вікно, лишив ціле небо Плач, плач, плач, плач Oh baby, ні, мені цього замало Плач, плач, плач, плач Oh baby, ні, мені цього замало Не в тому річ, що зараз ніч Ця темрява з'являється усюди, де є ти Мені нести на плечах своїх Тягар цей легше, ніж пустити Вибачень не буде (ти переживеш) Байдуже, що подумають люди (пекельно байдуже) Згадуй мої губи (такі безжальні) Що висмоктали твою кров Я й не уявляв життя без болю Я видалю всі фото і вставлю паролі Це було давно, драми не треба Розбив моє вікно, лишив ціле небо Плач, плач, плач, плач Oh baby, ні, мені цього замало Плач, плач, плач, плач Oh baby, ні, мені цього замало Знову зникнеш у метро, сльози ллються як Дніпро Світ завмер, пустий вагон, — як забути нам цей сон? Сум сховай, дістань вино, скоро буде все одно А в зіницях забуття зірки, зірки мерехрять