Я більше не можу йти
Мене ковтає небо
Я не відчуваю більше ніг
Кричу help me хто-небудь
І сам собі кажу мовчи
Бо тобі це все не треба
Цей шлях дуже складний
Убиваю я в собі поета
І неначе глибоко у прірву
Повз мене все знов летить
Я знову забуваю
Що й від чого знов болить
Якщо раптом я помру
То не згадуй прошу моє ім'я
З цими думками мене
Повністю накриє хвиля
Не будь ти боягузом скажи все так як є
Що ти нічо не маєш і тебе це тримає
І ти неначе груша, яку кожен ломає
Не можеш так подумай що ... тобі заважає
Складаєш рими в правду для тебе це нормально
Інакше ти не вмієш, бо тебе це все вбиває
Я глибо всередині в собі все це тримаю
Я просто все це бачу та нажаль все це я знаю
Я б хотів би бачити з тобою ці зірки
Та все склалось інакше складно в це повірити
Те що нікчема знаю нащо всі оці пости
І я неначе Фродо буду все оце нести
Макети на макетах, в цьому я так само ти
Чому я так наївно вірив у всі ці казки
І знову повертаюсь до того що я один
І знову заливаюсь поки не побачу синь
Я більше не можу йти
Мене ковтає небо
Я не відчуваю більше ніг
Кричу help me хто-небудь
І сам собі кажу мовчи
Бо тобі це все не треба
Цей шлях дуже складний
Убиваю я в собі поета
І неначе глибоко у прірву
Повз мене все знов летить
Я знову забуваю
Що й від чого знов болить
Якщо раптом я помру
То не згадуй прошу моє ім'я
З цими думками мене
Повністю накриє хвиля
