Я знову палаю
Розчинюсь у попіл
Я знову згораю
Вдаю, що так добре
Мені, крихта жалю
В мені і ні в кому
Я знову згораю
В безодні вже вкотре
Либонь так потрібно чути
Тишу в криці дужім, сонце
В хмарах розглядати та
Стрибати крізь калюжі, крізь
Печаль, журбу і смуток, і
Долати всмішку в людях
Марнувати страх довкола
Марнувати свою сутність
Я жахтію навіть в зливу
Й злива у мені бушує
І гублюся поміж вітру
Легіт в розумі панує
Лють черпає вдосталь сили
Я вдаю свою потіху
Серед усмішок тендітних
Я не дам собі зітліти
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Кинувся в плач нарешті
Лине тужба довкола
Я спломенію кволо
Тільки не в попіл знову
Час, де лиш я відчуваю
Я жахтію навіть в зливу
Й злива у мені бушує
І гублюся поміж вітру
Легіт в розумі панує
Лють черпає вдосталь сили
Я вдаю свою потіху
Серед усмішок тендітних
Я не дам собі зітліти
Я лиш хотів сказати
Як пахкотять мої уста в цілунку
Я б залишив безумства тобі
Але в кіпоті цілком я втону
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Тільки не в попіл знову
Кинувся в плач нарешті
Лине тужба довкола
Я спломенію кволо
Тільки не в попіл знову
Метушня у голові та натовп
Змушує стуляти вуха
Я сьогодні не засну
Бо буду чути денний смуток
Метушня у голові та натовп
Змушує стуляти вуха
Я сьогодні не засну
Бо буду чути денний смуток
