Втомлене місто, заплакані очі
Наші сварки до пів першої ночі
Ми розриваєм наше кохання
Пообіцяй, що це вже в останнє
І ось уже ранок, я бачу світанок
Холод по тілу, холод в душі
Нашого фото залишився попіл
В думах одне: так варто чи ні?
Моє кохання, моя ти мила
Я забуваю тебе в самоті
Скільки страждання любов спричинила
Та в думці одне
Варто чи ні?
Моє кохання, моя ти мила
Я забуваю тебе в самоті
Скільки страждання любов спричинила
Та в думці одне
Варто чи ні?
Скажіть мені, чому у нашому житті все так
Ти віддаєшся у любов, та це лиш на словах
І все минає, наче цього всього не було
Невже кохання має таймер і він не має "stop"?!
Так хочеться розбити своє серце просто в крах
Бо кохання після цього викликає страх
Приймаю це, як віддане моїй душі
Чекаю, щоб пройшли у ній дощі
Моє кохання, моя ти мила
Я забуваю тебе в самоті
Скільки страждання любов спричинила
Та в думці одне
Варто чи ні?
Моє кохання, моя ти мила
Я забуваю тебе в самоті
Скільки страждання любов спричинила
Та в думці одне
Варто чи ні?
