Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Нащо на папері стали сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв в степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало
Як свою дитину? Чом?
Бо вас лихо на світ на сміх породило
Поливали сльози... чом не затопили?
Не розмили в полі?
Не питали б люди, що болить
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Нехай думка, як той ворон, літає та кряче
А серденько соловейком щебече та плаче
Нишком — люди не побачуть
То й не засміються
Не втирайте ж мої сльози
Нехай собі ллються
За карії оченята, за чорнії брови
Серце рвалося, сміялось, виливало мову
Виливало, як уміло
За темнії ночі, оу
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Думи мої, думи
Лихо мені з вами
Чуже поле поливають щодня і щоночі
Поки, поки не засиплють, чужим піском очі
Отаке-то... А що робить? Журба не поможе
Хто ж сироті завидує — Карай того, Боже
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
Думи мої, думи
Лихо мені з вам
