Часом я уявляю, як хрускає нога
Як кістка при ходьбі переламується навпіл
Як безпорадне тіло скорчилось негарно
І як воно незграбно розкинулося на підлозі
І якщо вже опинився без ноги
То так і доведеться волочитися до скону
Коли навколо мене зберуться вороги
Й продовжать напирати іще дужче з-за кордону
Здається, що потрібно зробити лише крок
Але переді мною розверзлася вже прірва
Не повноводна річка, а малесенький струмок
Однак над ним також військові міст підірвали
Як жити із постійним відчуттям вини
Весь час кричать про себе символи і знаки
Якби тобі вдалося їх завчасно розпізнати
Цікаво, чи ти якось би інакше учинив
