Спостерігаю, як старістю вкрилися щоки мої від недоспаних днів
Скільки вже сталося зрощених бід, від яких повноцінно висок посивів
В мене небо в вогні, в мене очі в крові, я напружено схарений, робочі дні
Вивозити на спинах з хребцем перебитим камені з солі, що родом із сліз
Заробити на хліб, оплатити проїзд, я це знаю з дитинства, високо заліз
І цей йобаний трек ще у квітні мав вийти, тепер цим куплетом молю на лендліз
Ну скільки ще можна тут нити, заграло, навколо темніє, немає фіналу
Живу від години в годину лиш криком, що рве моє горло словами, що злість
Я бачу так світ цей і своє місце
Я бачу світ цей і місце
Я бачу так світ цей і своє місце
Я бачу світ цей і місце
Я бачу так світ цей і своє місце
Я бачу світ цей і місце
Поки титаном наповняться вени, застигне хребет, голова лиш деталь
Я їбашу руками тут змучену стелю, що небо закрила, вдихаю лиш гарь
Світло на вулиці вимкнули звірі, що в лісі готуються зжерти ту тварь
Що під столом проповзла і хоче на стіл, але гості нам винні ще за Азовсталь
Заруби на носу, що закрити тут рота можливо лише, коли власник поблід
Нерви як гніт, догорають швиденько і димом у небо здоров'ю в обхід
Тепер лиш машина керує руками, водій в неї зветься по імені злість
Коли дивлюсь на сонце, що гріє всі шрами, чекаю, коли передзвонить Аїд
Я бачу так світ цей і своє місце
Я бачу світ цей і місце
