Відчуваю дивний хід думок у моїй голові,
Та я розберуся, усе ок, завтра прийдуть нові.
Відчуваю дивний хід думок у моїй голові,
Та я розберуся, усе ок, завтра прийдуть нові.
Я задонатив, а потім напрягся, чи не замало я кинув?
Люди з екрану мого телефону нагнали на мене провину.
Думав, шо дію неправильно, коли вже не перепльовую планку.
Та погасив ці емоції, щоби донатнути іншого ранку.
Знов алкоголіки харяться, шо я занадто багато палю.
Бо, спирт - благородна атракція, крику душі піднімає volume.
Та я публічна особа, готова до осуду, не зупиняйтесь!
Добре чи зле, я вас прошу, про Пса говоріть, тільки не забувайте.
Досі не супер-відомий, адже не дружу зі всіма підряд.
Щоби про тебе писали - треба робити шершавий обряд.
Якось не звик проявляти повагу до тих, хто про неї не чув.
Коли дурень взяв слово – я промовчу.
В пошуках слів на бентежне питання: "Чому досі тут, а не там?"
Але воно риторичне. Де там мій страх? Він іде по п'ятах.
Люди гукають про єдність, і тягнуть руки тебе розірвати.
Але я знаю, що хейтери ше не робили ніяких донатів.
Відчуваю дивний хід думок у моїй голові,
Та я розберуся, усе ок, завтра прийдуть нові.
Відчуваю дивний хід думок у моїй голові,
Та я розберуся, усе ок, завтра прийдуть нові.
Якось так дивно,
Що інтуїтивно
Ти крадеш, крадеш, крадеш!
Ніби останній день це бачиш!
І слабо так віриться, що
Коли там хтось інший опиниться, то
Це все припиниться...
(бо це не припиниться, ні)
Влада міня людей, бо
Люди йдуть за владою.
Медалі для грудей,
А джипи – десь за Радою.
Маєтки око радують,
Але не ветеранів.
Жадні люди забирають
А бідним – квиток до раю.
Чому досі є цей клас
Недоторканих осіб?
Кожен з нас, за таке давно би сів!
І якби я вірив в бога, то перше, що би просив,
То трохи справедливості для цих темних часів.
