Затишшя перед бурею
Стелиться небо хмурими
Хмаринами як мурами
Абстрактними фігурами
Думки йдуть кіноплівкою
З рожевою заливкою
У цих думок на полотні
Усі страхи останніх днів
Непереварений ще гнів
І розум що давно прогнив
Такий всередині колаж
Реальність це або міраж
Це сон життя чи це вже смерть?
Мене захопить водоверть
Мене захопить водоверть
Мене захопить
Во до верть
Стрімко уходить вся земля із під ніг
І ніяких назад вже не лишилось доріг
Колись закінчиться конвеєр проблем
І в долоні синиця стає журавлем
І страшний буревій колись стає морським бризом
В опереті моїй колись заграє реприза
І стрімко уходить земля із під ніг
Я більше назад не шукаю доріг
Період полурозпаду
22 роки господи
Розкластись на молекули
І атоми подеколи
А як зібрати себе знов
У справжню плоть і справжню кров?
Невже конструктор "лего" я?
Та ж ілюзорне его я
То ким же був я ці роки?
Пародія на парубків
І не природній персонаж
Шо так і не обрав типаж
То в чому сенс цих ярликів
І претензійних закликів?
Якщо персоні буде смерть
Як гряне перша
Водоверть
Стрімко уходить вся земля із під ніг
І ніяких назад вже не лишилось доріг
Колись закінчиться конвеєр проблем
І в долоні синиця стає журавлем
І страшний буревій колись стає морським бризом
В опереті моїй колись заграє реприза
І стрімко уходить земля із під ніг
Я більше назад не шукаю доріг
