Тато

Тату, хто сказав, що зорі Падають лише у море Мені єдна впала в серце Кажуть люди, любов'ю зветься Тату, хто сказав, що зорі Падають лише у море Мені єдна впала в серце Кажуть люди, любов'ю зветься Тату, пам'ятаєш сяйво від вечірньої зорі Ти гукав мене знадвору, хоча я була у дворі Я сказала, що блищали очі, бо ганяла знов Але сяяли вони, тому, що в них була любов Чуєш тату Я ніколи не питала в тебе, як то кохати І навіть коли ти на кухні скручував гайки Я вже писала хлопцям, то вірші, то байки Я малювала сердечка в конвертиках анкет І відчувала дещо тендітне та крихке Приносила додому, то чашку, то букет А іноді розбите серце, вщент Тату, хто сказав, що зорі Падають лише у море Мені єдна впала в серце Кажуть люди, любов'ю зветься Тату, хто сказав, що зорі Падають лише у море Мені єдна впала в серце Кажуть люди, любов'ю зветься Тату, я розбила комусь серце Я не дзвонила довго, бо не вбачала сенсу А дарма, — я ж твоя заплутана принцеса А ти за звичай — все сам, а я ж в тебе пішла То все ж сама Бувало й так Але тепер я з тим, з ким крокуємо в такт І зникла з серця чорна, гірка пустота Його душа безмежна й така золота Летять літа! А з ним, як і с тобою, — мені просто так Він, як і ти — за ноги мене лоскотав І наші діти скажуть йому колись, тат Тату, хто сказав, що зорі Падають лише у море Мені єдна впала в серце Кажуть люди, любов'ю зветься Тату, хто сказав, що зорі Падають лише у море Мені єдна впала в серце Кажуть люди, любов'ю зветься