Мені сумно. Сумно, сумно
Радість повільно тоне, як пробите судно
Комом в горлі забиваються слова
Моя апатія на вухо шепоче шо я слабак
Забиваю баки сам собі, щоби відволікти себе
Я наплюю на принципи, цей вид болю не вицупити
Душу шкребуть коти чорні як чорнослив
Я щасливий, та це всього лише самовплив
Час плине тіки так. Тік-так
Я себе корив коли курив, і в мене тік дах
Я тікав від себе подумки ховаючись між тактів
Та ми так не домовлялись, бо на практиці я тактик
Мислення критичне, я десятий у кімнаті
Щоб намалювати всесвіт мені фарби малувато
Фарби малувато і зовсім немає води
Я десятий у кімнаті, але я в цій кімнаті один
Я сам у себе один, нікого немає поряд
Знову дую в вітрила, щоб втікти від болю
Знову один, знову нікого поряд
Знову дую в вітрила, щоб втікти від болю
Часто часу немає на сон, знову залишаюсь сам
Серце з басом в унісон, ти знову скажеш попса
Де мінуса, що музика мій антидепресант
У мене все життя так ніби на камінь коса
Далі писатиму пісні сумні
Паскудні дні, я на одинці чекаю наступні
Зв'язок відсутній, знову пропаду на студії
Не в пошуках доступних був, а того що мене остудить
Ти моя мета, була, ну да ладно
Все знову не так, пом'ята зелена лаванда
Душу до гола, мені вистачило таланту
Галасу не треба, нема вже того азарту
Падаю стоячи, поряд був лише поручень
Твої ріжучі-колючі, відчуваю не боляче
В пошуках причин вночі знову під чимось гірчить
Двері вже зачинені, за ними залишив ключі
Знову один, знову нікого поряд
Знову дую в вітрила, щоб втікти від болю
Знову один, знову нікого поряд
Знову дую в вітрила, щоб втікти від болю
