Знову місяць блукає зоряним небом
Знову чую крізь сон тихі кроки твої
Я не знаю тебе, я не знаю про тебе
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Так багато у тебе хотів запитати
Та напевно, як завжди, не вистачить слів
Скільки повзати ще нам, а не літати
І для чого приходиш з далеких тих днів?
Ти мені пробач я колись народився в свої країні
Ти мені пробач я живу ніби вдома, але як емігрант
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині
Ти мені пробач незнайомий мій брат
Ніби все у нас є, більше навіть не треба
Синє небо і жовте колосся ланів
А насправді ми просто тікаєм від себе
Ти про це нагадав нам з далеких тих днів
Ти мені пробач я колись народився в свої країні
Ти мені пробач я живу ніби вдома, але як емігрант
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині
Ти мені пробач, незнайомий мій брат
І навіки віків, повсякчас і нині
Будуть дивитися в нас твої очі сині
Березові хрести і земля у руїні
І останні слова: "Слава Україні!"
Ти мені пробач я колись народився в свої країні
Ти мені пробач я живу ніби вдома, але як емігрант (емігрант)
Ти мені пробач за забуті пісні і сльозу на калині
Ти мені пробач, незнайомий мій брат
