Мантра

Усе життя я відкладав на завтра Та в 29 мої думи стали візіями динозавра Лють засліпила, розгораючись мов ватра І неоновим дощем була розмита моя мапа Я літав над степами, я блукав між горами Допоки тіло не скували духи лісу ланцюгами По ріці пустили мавки мене разом із вінками Голосили і провадили тужливими піснями Так на хвилях мене несло місяцями й роками Вдень я мріяв, а по ночах милувався зірками Від безнадії заливало мої очі сльозами Хоч насправді був я скований лиш власними страхами Я спустився на дно разом із водяниками Там втопив своє его й відштовхнувся ногами Світлом у кінці тунелю мерехтіти стала правда Я не стану на коліна, відтепер це моя мантра Я не стану, я не стану Я не стану, я не стану на Я не стану, я не стану Я не стану на коліна, відтепер це моя мантра Я не стану, я не стану Я не стану, я не стану на Я не стану, я не стану Я не стану на коліна, відтепер це моя мантра Може вітром десь у полі Стану я, розвію горе І без зайвих алегорій Перероджусь сіллю в морі Я наче сізіф котив камінь під гору Він повністю закрив моє поле зору Терпляче мовчав і ковтав я свій сором Бо совість не може розсіяти морок Я серед своїх був неначе чужак Самотній мов посеред моря маяк Відраза до себе росла наче рак І життя моє втратило будь-який смак Я хапався за минуле, та воно немов пісок Вислизало з-поміж пальців ставши пилом із думок Я ховався від людей, замкнувши серце на замок Сновигаючи невпинно міріадами стежок Там наставили емоції пасток Замаскувавши тисячами пелюсток Я зрозумів, що найдорожчою із цінностей для мене стала правда Я не стану на коліна, відтепер це моя мантра Я не стану, я не стану Я не стану, я не стану на Я не стану, я не стану Я не стану на коліна, відтепер це моя мантра Я не стану, я не стану Я не стану, я не стану на Я не стану, я не стану Я не стану на коліна, відтепер це моя мантра