кожен подих і кожен імпульс
залишав у собі щоб потім напитися
днями забитими яскравістю вражень
разом неслись, ти натиснула важіль
час залишати всі марні надїї
поки поїзд печалі тебе не зіб'є
всі дитячі уяви життя я розвію
тож залиш нарешті
страждання своє
у світлі мостів
в мерехтінні води
поховали себе
в димі днів молодих
тануть обличчя на дні зіниць
обрій заграв калейдоскопом
новобудов квартири-полиці
у відображенні світяться
повернись та йди на світло
розрізая навпіл столичний вітер
ковтай всі літри та літери
спостерігай, як місто розквітло
у світлі мостів
в мерехтінні води
поховали себе
в димі днів молодих
тануть обличчя на дні зіниць
обрій заграв калейдоскопом
новобудов квартири-полиці
у відображенні світяться
