Я жбурляв всі питання угору
Розставляв уважно акценти
У відповідь – колір маджента
Під ним касетна палаюча лента
Нарізка улюблених гірших моментів
Проминав кожен спогад, за сполохом сполох, буревій ущухав поступово
Наді мной порожнеча синя й глибока
Від краю до краю, я більше нічого не знаю
Візрвались планети
Мій світ перевернувся в мить
Спитаєш, що сталось
Але мій голос так тремтить
Нестримне бажання забратися звідси
Докурю останню і полечу
Здається кінець, опускайте завісу
Невже я знову тебе втрачу
Мій сміх лунатиме гучно, знову так іронічно
Знову зкручена гучність спічу
Я кричав на комети за твою особисті прикмети
За наші сумісні приколи
Факти, облізлі та голі
Мироточащі багряною кров'ю
За хитрі лисячі очі
І небо що безперестанно морочить
Де колір зелений рослин на твоєму балконі
Погас той останній липневий наш промінь
Коли ми в останнє про щось говорили
Курили недопалок один на двох
Розплелись тенета
Свідомість в темряву летить
У вільнім падінні
Та чомусь досі так свербить
