Простір

Колись я хотів полетіти в космос Тоді, коли ще я мріяв буть дорослим Колись я не чув, що існують бошки З тих пір змінилось насправді трошки Космос побачив лише в голові Дорослим не став, хоч багато рокíв Про бошки почув — хоча б це не дарма А що ти дізнався в свої 32? Сократ, що казав "спочатку пригадай" "А собі потім дозволь всю усвідомити печаль" Бо питань цих багато, а одне вже занадто Цікаво би знати, але кожне залишає рани Плани для стендапа хіба в якості матеріалу Відповіді — жарти, але інших не пропонували Пробував словами описати те не раз Але не певен, що виходило, можливо ще не час Здавалося би просто (просто) Тому малому в дев'яностих (в дев'яностих) Заповнити лиш простір (лиш простір) Та може легше залишить порожнім (залишить порожнім) І так багато, що забув (що забув) Ще робити далі рух (далі рух) Там, де усе суцільний глюк (суцільний глюк) Надії трохи зароблю (трохи зароблю) Не лізли би поперед батька в пекло "О тоді б жили", — почув колись ізверху Голос був не з неба втім, а навпаки Просто ехо з пекла плутало думки Хоч роки втекли, та досі чую відголос Відтоді потрохи все стало сипатись А кожна та зникла частина, не можу Згадати чому, але ніби важливо Коли настане день приймати таки наслідки Візьму конопель та заховаюся у матриці Там перечакаю, поки світ під ураганами Та потім, коли вийду, починатиму все заново Для мене не вперше такий катаклізм Не даром в подібних умовах я ріс Можливо, наступний дозволить почати спочатку Бо знищений був кожен раз я нещадно Здавалося би просто (просто) Тому малому в дев'яностих (в дев'яностих) Заповнити лиш простір (лиш простір) Та може легше залишить порожнім (залишить порожнім) І так багато що забув (що забув) Ще робити далі рух (далі рух) Там, де усе суцільний глюк (суцільний глюк) Надії трохи зароблю (трохи зароблю)