Котики

Помирати зможе кожен, та не кожен помре Коли брати уже довше так не вийде момент Бо душі котиків лише собі таке дозволяють Тож доки ти не пухнастий - забудь дорогу до раю Підіймаюся я сходами давно, щоб таке знати Але заходам як цьому не влаштовують паради Скількись поверхів назад я перестав і рахувати Добре - котик в голові є, що тримає досі плату А якщо його немає, то звідки ці сходи? Звідки цей камінь, що вирішує спори? Звідки те небо, що я бачив колись Повернутися ще мало - написало мені лист Втомлене тіло моє вилікує віра Що залишилося підійматись менше половини Знову чую голоси, але не зі сторони На сходах я увесь час був лиш один Могила Йду кудись наверх Розташовані сходи невідомо де Як ступив я на них, позабув, а тепер Не знаю, чи то сон, чи нарешті помер Невідомо Голоси з таким нам тут не допомога Останній час лиш кажуть, що вдома Всі... Хто всі? Та якісь незнайомі мені їхні кєнти А я йду далі, щоби знати ще більше Не знаю втім швидко йду чи повільно Не знаю чи це я, чи можливо хтось інший По іншому подумати було би божевілля Я до котів, думаю, хотів - так і опинився тут Потім напевне сів на холодну сходинку Трохи перепочити, та було так тепло Що заснув і не помітив, щось потерли Єдина відома наразі є істина - Щось відбувається десь - то залізно Момент уже брати не вийде подовше Якщо по дорозі зітреться подошва У кожного впевнений був цей тріп Де коти чи голоси напавняють світ А світ - є сходи без кінця та початку У мене почалось іще до третього десятку Йду кудись наверх Розташовані сходи невідомо де Як ступив я на них, позабув, а тепер Не знаю, чи то сон, чи нарешті помер Невідомо Голоси з таким нам тут не допомога Останній час лиш кажуть, що вдома Всі... Хто всі? Та якісь незнайомі мені їхні кєнти Йду кудись наверх Розташовані сходи невідомо де Як ступив я на них, позабув, а тепер Не знаю, чи то сон, чи нарешті помер