Згадаю день

Пам'ятаю вогонь, пам'ятаю тебе, Твої губи, які цілували мене, Все скінчилось, на жаль, В моїм серці печаль То палає, то спить, Але серце болить. Ти була як вогонь, розпалила мене, Ті запалені очі бажали одне. Ти лишила мене, я не плачу – сміюсь, Але в очі твої більше я не дивлюсь. Я благаю, ні, залишись, постій, Серце моє не край. Кожні ночі - дні я пишу листи Тобі так і знай. Згадаю день, в якому разом ми, Забуду ніч в обіймах самоти. І лиш ім'я твоє звучить в устах І запалює з новою, новою силою нас. Знаю я, що між нами провалля стіна, Знаю я, що то тільки є моя вина. Я караюсь і мучусь, але не здаюсь, І у мрії твої знову я повернусь. Я молю тебе лиш пробач за все І будуй любов знов. Згадаю день, в якому разом ми, Забуду ніч в обіймах самоти. І лиш ім'я твоє звучить в устах І запалює з новою, новою силою нас. Щось не так, я забув справжнього життя смак, Те, що сталось, не гадалось навіть у жахливих снах, Я пригадую про зорі – срібні зорі вночі, Такі яскраві і лагідні, як ясні очі твої. Все скінчилося раптово – і тебе поруч немає, Довгу зоряну ніч самотній ранок міняє, Але душу мою темні тіні вкривають, І згадку про тебе кудись далеко ховають.