Ми саме ті, кому краще буть на самоті
То зачіпаєм, то пускаєм все на самотік
Тебе спасає самерсбі, чи айкоса стік
Я не вживаю щоб близькі не підняли на сміх
Наші почуття знову покидають чат
Де навіть знаки пунктуації тепер кричать
Усміхнені емодзі не викликають емоцій
І наше фото ніби куплено за долар в стоці
Проливні дощі змиють бруд із твого двору
Та тільки не змивають вони слово сором
В якій би формі не була, від себе не втекти
Тепер залишилась одна в обіймах самоти
Ти знаєш в мене добре все і доня росте
Я майже все сформатував і з памяті стер
З мокрої деревени не запалиш багаття
Кохаю ту що заслуговує на біле плаття
Ти не розділяєш мій простір
За вікнами осінь, ехо наших відносин
Ще досі тривожить ті квіти в волоссі
Холодна кава з молоком фотки, аватарки
Твоя губна помада на недопалку цигарки
Сижу один, кімната на самоті
Я не той, ти не та, ми тепер не ті
Холодне ліжко більше не зігріє нас
Не подарує нам кохання в останній раз
За вікном світило сонце чи падав сніг
Все як уві сні, почуття збивали з ніг
Я тебе кохаю, не кохаю, що з того?
Твої сльози падають вже на його підлогу
А він обійме і поцілує, кажучи як сильно він тебе цінує
Мені нічого не треба ти можеш іти
Вже набридло чути слово відпусти
Ти була частиною мого життя
Тепер я не твій, а ти не моя
Ти не розділяєш мій простір
За вікнами осінь, ехо наших відносин
Ще досі тривожить ті квіти в волоссі
Ти не розділяєш мій простір
За вікнами осінь, ехо наших відносин
Ще досі тривожить ті квіти в волоссі
Ти не розділяєш мій простір
За вікнами осінь, ехо наших відносин
Ще досі тривожить ті квіти в волоссі
